Управління ліквідністю в банку

Завдання з управління ліквідністю полягає в тому, щоб наявні кошти були в розпорядженні банку тоді і там, коли і де вони потрібні йому найбільше. Ліквідність необхідна банкам для того, щоб бути готовими до вилучення депозитів і задовольняти попит на кредити. Банки можуть або накопичувати ліквідність у своїх балансах, або здобувати її на грошових ринках, або використовува­ти обидва способи. На додаток до цього банки займаються прода­жем ліквідності.[1]

Здатність банку забезпечити ліквідність вимагає наявності високоліквідних і легкопереміщуваних активів. Ліквідність і пере­міщування — два ключових поняття. Вимога ліквідності озна­чає, що фінансові активи мають бути доступні в найкоротший тер­мін (протягом дня) за номіналом. Вимога переміщуваності озна­чає, що права на володіння фінансовими активами мають бути пере­даними за номіналом іншому економічному суб’єкту у формі, прийнятній для нього. Фінансові інструменти називаються ліквід­ними, якщо їх можна швидко продати на наявному ринку при невеликому ризику збитків для продавця.

 

Накопичена ліквідність є внутрішнім джерелом, якщо вона складена у формі певних активів у балансі банку. Цей процес, ві­домий за назвою «перетворення активів», може здійснюватися або шляхом розсуду, або природним шляхом при погашенні кредитів і цінних паперів. Планування очікуваного потоку готівки від пози­чальників отримало назву теорії очікуваного доходу.

Банк повинен надавати будь-які вигідні для себе позики, ставля­чи перед керуючим ліквідністю банку завдання знайти достатню кількість коштів для забезпечення видачі вигідного кредиту.

Банк є ліквідним, коли він має можливість дістати ліквідні кош­ти за прийнятними цінами в необхідній кількості й у необхідний момент. Управління ліквідністю припускає наявність достатніх коштів у легко- і швидкореалізованих активах, а також можли­вість здійснювати позики (за помірною ціною) з метою задоволен­ня потреб саме тоді, коли вони виникають. Оскільки час є вирі­шальним фактором в управлінні ліквідністю, банк повинен точно знати як, коли і звідки можуть бути отримані необхідні ліквідні кошти.

Загальноприйнято три підходи рішення проблем ліквідності банку:

1) забезпечення ліквідності за рахунок активів (управління активами);

2) забезпечення ліквідності за рахунок позикових ліквідних коштів (управління пасивами);

3) збалансоване управління ліквідністю (активами і пасивами). Менеджери з управління ліквідністю повинні:

  1. У співробітництві з вищим керівництвом банку бути впев­неними, що пріоритети і цілі управління ліквідністю очевидні.
  2. Контролювати діяльність усіх відділів банку, що відповіда­ють за використання і залучення коштів, а також координувати свою діяльність з роботою цих відділів (відповідно відділи, що впливають на ліквідність банку, повинні інформувати менедже­ра з управління ліквідністю про майбутні зміни попиту та пропо­зиції на ліквідні кошти).
  3. Передбачати (наскільки це можливо), коли найбільші вклад­ники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з ра­хунка чи збільшити внески.Існують різні методи управління ризиком ліквідності. При цьо­му деякі з них можна використовувати одночасно.

Організація ліквідності. На цьому етапі основним завданням є визначення і затвердження стратегії і політики управління ліквід­ністю: пріоритетний напрям — швидкість проведення власних та клієнтських платежів.

Безальтернативні пріоритети:

  1. Невідкладне забезпечення потреб банку (його клієнтів) у ліквідних коштах.
  2. Більша частина ресурсів банку призначається для задово­лення клієнтського попиту на ліквідні кошти, менша частина — для досягнення бажаної прибутковості банку.

Метод управління фондами. Управління ліквідністю можна здійснювати порівнянням ступеня ліквідності активів і сталості пасивів. Зазначений метод полягає у зіставленні загальної потре­би в ліквідності і всіх наявних у банку джерел її покриття. Для цього застосовуються показники ліквідності балансу. Суть дано­го методу полягає в тому, що всі банківські кошти, отримані з різних джерел, розглядаються як єдиний пул коштів, що маються в бан­ку. Завдання полягає в тому, щоб створити первинні і вторинні резерви для забезпечення ліквідності. Первинні резерви склада­ються з абсолютно ліквідних активів — каси і залишків на ко­респондентських рахунках, тобто тих коштів, що можуть бути не­гайно використані для виплати внесків, що вилучаються, чи задо­волення заявок на кредити.

До складу вторинних резервів входять високоліквідні активи, які можна швидко реалізувати і які мають велику оборотність. За необхідності вони можуть бути використані для збільшення резервів. До них можна віднести короткострокові державні цінні папери, міжбанківські кредити, видані на незначні терміни, і пев­ною мірою високоліквідні позики з невеликими термінами пога­шення. Величина резервів залежить від діапазону коливань об­сягів зобов’язань банку і попиту на кредит — чим вони вищі, тим більші за величиною вимагаються активи. В умовах, коли пози­ченій валютній позиції забезпечується прибуток протягом три­валого періоду, додаткові резерви високоліквідних видів інозем­ної валюти можуть розглядатися як вторинні резерви.

Третій етап розміщення коштів за методом загального фонду — формування портфеля кредитів. Надання кредитів приносить найбільший прибуток банку, але одночасно є й найбільш ризико­ваним видом банківської діяльності.

І нарешті в останню групу активів входять активи з відносно тривалими термінами погашення. Призначення інвестицій — приносити банку певний постійний прибуток і в міру наближен­ня терміну погашення боргових зобов’язань — виступати як до­повнення резерву другої черги.

Вимірювання ліквідності полягає у відстеженні динаміки зміни обсягу потреби в ліквідності і джерел її задоволення. У зв’язку з цим існує необхідність підготовки прогнозу потреби в ліквідності, що містить у собі, з одного боку, оцінну потребу в ліквідності на найближчі тижні чи місяці, а з іншого боку — джерела її покрит­тя за ті ж періоди часу.

План ліквідності. Комітет з управління пасивами й активами повинен організувати розробку формального плану ліквідності. Необхідно підготувати два плани ліквідності: один — для підтрим­ки операційної ліквідності, а інший — на випадок виникнення кризи ліквідності, причому пріоритет повинна мати робота з роз­робки другого плану. У дані плани ліквідності варто включити:

  • оцінку вартості підтримки ліквідності, як у плані активної, так і пасивної частини банківського балансу;
  • реалістичний графік конвертації в кошти активів, що врахо­вує реальні терміни надходження в обіг грошей від нових вклад­ників та інших кредиторів, ключові коефіцієнти ліквідності і їх нормативних значень (мова йде про внутрішньобанківські нор­мативи, розроблені самим банком).

Ліквідність, придбана на ринку. Як альтернативу ліквідності, що нагромаджується в балансі, банк може спробувати створити ліквідність, використовуючи свої пасиви. Ідея полягає в тому, щоб здобувати кошти для їх рентабельного використання, особливо для задоволення попиту на кредити. Стиль управління, що виявляється у виборі між ризиком і прибутком, буде визначати агресивність управління пасивами й обсяг нагромадження ліквідності.

Суть управління пасивами:

  1. Мінімізація відсоткових витрат.
  2. Визнання важливості відносин з клієнтами.
  3. Відхід від регулярних обмежень.

Метод конверсії фондів. Різні джерела залучення коштів від­різняються характеристикою коштів, оборотністю, резервними ви­могами.

Суть методу полягає в тому, що кошти, мобілізовані з різних джерел, використовуються по-різному. Кошти погоджуються за джерелами й напрямами використання.

Пріоритетність розподілу окремих видів ресурсів визначаєть­ся з обліком таких принципів.

  1. Власний капітал є основою формування довгострокових вкла­день.
  2. Стабільні ресурси використовуються, в першу чергу, для по­криття низьколіквідних активів і формування вторинних резервів.
  3. Летючі ресурси розподіляються насамперед за ліквідними активами.

При застосуванні методу конверсії фондів необхідно:

  • розподілити всі кошти за джерелами формування залежно від обороту за рахунками і резервними вимогами;
  • розподілити кошти з кожного джерела на фінансування відпо­відних активів.

Таким чином, дилема «ризик — прибутковість» зважується окремо для кожного джерела коштів.[2]

Метод управління резервною позицією. Метод полягає в та­кому: визначити резервну позицію не формуючи заздалегідь ре­зерви, а лише прогнозуючи кількість фондів, які можна купити на грошовому ринку і тим самим профінансувати можливий витік грошових коштів. У першу чергу мова йде про придбання коштів на міжбанківському ринку.

Переваги цього методу очевидні:

  • скорочується частка низькоприбуткових і неприбуткових активів;
  • у разі вилучення депозитів валюта балансу банку не зменшуєть­ся взагалі або зменшується в меншу сторону, тому що вторинні ре­зерви не ліквідуються, а напроти, банк залучає додаткові кошти.

Але при використанні даного методу ризик ліквідності замі­щається іншими видами ризику:

  • ризиком зміни відсоткових ставок;
  • ризиком приступності фондів (який визначається ємністю міжбанківського ринку).

Метод управління кредитною позицією. Метод полягає у ви­значенні особливої кредитної позиції — того обсягу коштів, що банк одержить за короткостроковий період, якщо не буде віднов­ляти короткострокові кредити. При цьому підході до управління ліквідністю також присутній фактор ризику приступності фондів, і його актуальність буде зростати в міру розвитку ринку.

Метод активного управління портфелем (сек’юритизація). При сек’юритизації активів (обертанні банківських активів у цінні папери) розміщення кредитних ресурсів здійснюється не тільки за допомогою висновку кредитної угоди, а й шляхом використання векселів облігацій. Сек’юритизація в широкому ро­зумінні означає не тільки перетворення кредитів у цінні папери, а й будь-яке переведення у таку форму, коли їх можна реалізува­ти третім особам на ринку.

Розподіл ресурсів за активними операціями за принципом узгодження термінів. В якості основного методу управління ак­тивами й пасивами використовується розподіл ресурсів з актив­них операцій за принципом узгодження ступеня ліквідності пер­ших та вимогливості других.

Розподіл ресурсів з активних операцій за термінами і визна­чення маржі за видами активно-пасивних операцій визначають­ся в розрізі основних валют, з якими працює банк. Основними етапами розподілу ресурсів з активних операцій відповідно до термінів погашення і визначення маржі за видами активно-па­сивних операцій є:

  1. Визначення стабільної і летючої частини ресурсів до запи­тання і кредиторської заборгованості.
  2. Визначення пріоритетів у розподілі ресурсів з активних операцій відповідно до термінів погашення.
  3. Визначення черги розміщення ресурсів з активних опера­цій.
  4. Розрахунок середньозваженої вартості ресурсів, використа­них для окремих термінів погашення.
  5. Визначення розміру відсоткової маржі за кожним термі­ном погашення.
  6. Підготовка вихідних форм, одержаних на основі розподілу ресурсів за активними операціями.

Управління ризиком ліквідності з використанням GAP. GAP — розрив між балансовою вартістю активів і балансовою варті­стю пасивів. Критерієм для класифікації конкретної вимоги чи зобов’язання на даному тимчасовому інтервалі служать:

  • термін погашення;
  • фінансові інструменти, що не мають визначеної дати пога­шення, можуть бути класифіковані на основі статистичних даних (стабільна і летюча частини, оборотність, очікуваний термін пога­шення).

Для розрахунку розриву за активами і пасивами банку і ре­структуризації статей балансу з метою управління ризиком лік­відності використовується такий механізм:

  1. Всі активи і пасиви банку розбиваються за термінами.
  2. Розраховується комплект відкритих довгих і коротких по­зицій.
  3. Визначається розрив (gap) (позитивний — вимоги більші за зобов’язання, негативний — зобов’язання більші за вимоги).
  4. Розраховується накопичувальний gap — стан кореспондент­ського рахунка за термінами.

[1] Банківські операції: Підручник /А. М. Мороз, М.І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А. М. Мороза. -К.: КНЕУ, 2000. — C. 121.

 

[2]  Тиркало Р. І. Банківська справа. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314с.

 

В Київському метро встановлені термінали для оплати банківськими картками

З 19 червня в київському метро ввели оплату проїзду банківською картою.

Поки що скористатися таким способом можуть тільки власники безконтактних карт MasterCard з системою PayPass. На таких картах є спеціальний напис або зображена антена.

Спеціальні термінали для оплати проїзду банківськими картами встановлені на 17 станціях метро, ??в основному на першому турнікеті. У числі станцій з новою системою — «Хрещатик», «Театральна», «Золоті Ворота» та «Площа Льва Толстого».

Щоб оплатити проїзд, карту потрібно докласти до терміналу, і через кілька секунд на його екрані з’явиться напис «прохід дозволено». Протягом цього часу з картки автоматично знімають вартість проїзду.

На даний момент в Україні введено в обіг 1,5 мільйона безконтактних карт MasterCard, повідомили в представництві MasterCard в Україні та Молдові. Оформити такі карти можна в 14-ти банках, в числі яких Кредобанк, ОТР Банк, Ощадбанк, Приватбанк та Райффайзен Банк Аваль. Також тут обмінюють звичайні на карти з функцією PayPass.


Універсальна Gold

 

Крім того, оплатити проїзд через нові термінали можна за допомогою годинника Watch2pay.

Сутність та значення кредитних операцій

Слово “кредит” походить від латинського “сreditum”, що означає “позика”, “борг”. Деякі лінгвісти пов’язують його із “credos”, тобто “вірю”. Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування. Таким чином, можна говорити, що кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:

— феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності;

— економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;

— кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають вільний рух інформації між позичальником і кредитором.

Таким чином, кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу.

 

 

 

Отже, виходячи з суті кредиту та його функцій ми можемо визначити роль кредиту. У ринковій економіці роль кредиту найбільшою мірою проявляється у оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Таким чином, за допомогою кредитного механізму досягається саморегуляція економічної системи, вирівнюється норма прибутку по різних галузях народного господарства тощо.

Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу.

Надзвичайно важливою роль кредиту є у забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень.

За умов ринкової економіки кредит набуває виняткового значення для забезпечення процесу реконструкції і розвитку підприємств малого та середнього бізнесу (для цієї групи підприємств кредит по-суті є єдиним джерелом залучення зовнішніх ресурсів, так як вихід на фондовий ринок з метою розміщення облігацій, акцій тощо є недосяжним).

Таким чином, кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення.

Споживче кредитування

На сучасному етапі економічного розвитку важливе місце у пошуку шляхів виходу України з кризового стану займає подальше удосконалення форм кредиту, формування ефективної кредитної системи.

Споживчий кредит займає властиве тільки йому місце у системі кредитних відносин і в практичній діяльності представлений великою сукупністю різноманітних видів, які можна класифікувати за різними ознаками, у тому числі: за видами кредиторів, видами позичальників, методами погашення, термінами користування, характером кругообігу коштів, ступенем покриття кредитом вартості товарів і послуг, забезпеченням, цільовим спрямуванням, методом сплати відсотків, укрупненими об»єктами і т.д. Звичайно, кожен з них має певні особливості в умовах надання споживчого кредиту, користування ним та погашення.

 

 

У контексті запровадження системи споживчого кредитування необхідний розвиток інфраструктури банківської системи – удосконалення системи електронних платежів і форм розрахунків в економіці, розширення мережі банкоматів, уніфікація кредитних карток – їх акцептування у будь-яких терміналах незалежно від банку-емітента, відкриття в регіонах України процесингових центрів банків для запобігання виникненню помилок при операціях з кредитними картками, розвиток та вдосконалення системи економічної освіти населення.

агент ПриватБанка

ПРИВАТБАНК — большой банк, который продвигает свои продукты и услуги не только через розничную сеть обслуживания, но и через cеть внешних продавцов – АГЕНТОВ.

 

Привлечение агента

Пр

Как выбрать хостера для размещения сайта

О чем следует помнить при выборе хостера:

При покупке хостинга следует обратить внимание на такие вещи, как размер дискового пространства, количество доменов, поддоменов, баз данных. Весьма проникаться размером дискового пространства, разве что вы планируете размещать там большую базу видеофайлов. Для ведения блога на WordPress вам хватит и одной базы данных. Но если хостер дает вам возможность разместить несколько полноценных сайтов, а иногда – до нескольких сотен поддоменов, то и количество баз данных должна быть соответствующей.

Отзывы – это один из наиболее действенных способов узнать, кем на самом деле есть хостер и которое уровня обслуживания следует от него ожидать. Ведь пользователи Интернета – это народ чрезвычайно активный. Они обязательно вынесут на свои сайти ли тематические форумы оценку хостера, услугами которого пользуются. Среди этих оценок будут как положительные, так и отрицательные. Ваша задача – оценить эти отзывы и уже за ними избрать наилучший вариант.

Политика хостера — это создание комфортных условий для  клиентов. Размещение сайтов клиентов осуществляется только на качественном оборудовании. За оборудованием 24 часа в сутки следят высококвалифицированные специалисты, благодаря чему обеспечивается бесперебойная работа сайтов клиентов.

Для разных паотребителей предлягаются разные варианты хостинга:

Опции Лайт+ Medium Оптимальный Summer Jump
Диск 2000 Мб 4000 Мб 11000 Мб 14000 Мб 18000 Мб
Сайты 4 сайта 5 сайтов 10 сайтов 12 сайтов 15 сайтов
Базы данных MySQL 100 100 100 100 100
Лимиты оперативной памяти для PHP 256 Мб 256 Мб 356 Мб 356 Мб 356 Мб
Лимиты на процессор до 25% до 35% до 35% до 35% до 45%

Споживчий кредит стає доступним

З розвитком банківського сектора споживче кредитування стає вірним помічником багатьох людей. У самі важкі моменти такі види позик рятували родини від проблем, даючи шанс реалізувати свої мрії й ідеї. Якщо раніше взяти такий кредит було важко, то за останні роки ситуація змінилася в кращу сторону. Кількість документів, потрібних для одержання грошей, скоротилася, а швидкість розгляду заявок на кредитування істотно збільшилася.

 

Кредит з канікулами

Переваги кредиту з канікулами
  • Кредит з канікулами — це кредит готівкою або на товар із можливістю перенести місячний платіж по кредиту на кінець строку кредиту у разі потреби.
  • Щоб скористатися канікулами,достатньо просто зателефонувати у банк і повідомити про те, що вам потрібні канікули.
  • При цьому не потрібно нічого пояснювати банку!
  • Під час канікул вам зовсім нічого не потрібно сплачувати.
  • Ви просто переносите сплату поточного платежу по кредиту на пізніший термін.
  • Розмір щомісячних платежів до і після канікул залишається незмінним.

Новинки в Приват24

1. Електронний квиток на потяг, який не потрібно обмінювати на звичайний!Нарешті можна купити квиток на потяг взагалі без відвідання каси вокзалу!
Придбайте електронний квиток на сайті bilet.pb.ua або через Приват24.
Роздрукуйте квиток і покажіть провідникові під час посадки роздруківку з QR-кодом або збережену копію квитка на смартфоні, планшеті чи ноутбуці.

2. Дострокове погашення заборгованості за «Оплатою частинами»Тепер не потрібно йти у відділення, щоб достроково погасити заборгованість за сервісом «Оплата частинами». Це можна зробити в меню «Мої рахунки» –> «Оплата частинами».

3. Прогноз платежу за кредитом
Якщо Ви забули, яку суму потрібно внести для погашення кредиту (кредит на авто, нерухомість), зайдіть у меню «Мої рахунки» –> «Кредит». Тут Ви побачите суму повного погашення та розмір обов’язкового платежу, який потрібно вносити наступного разу.

Порядок оформлення та погашення споживчих кредитів

Для отримання кредиту та оформлення кредитного договору позичальник подає до установи банку наступні документи:
– заяву на одержання кредиту ;
– паспорт;
– довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;
– анкету позичальника;
– довідку з місця постійної роботи позичальника із зазначенням посади та отримуваного доходу (середньомісячного заробітку) і розміру відрахувань з нього. Індивідуальний підприємець подає декларацію про доходи, завірену податковою адміністрацією. Пенсіонери подають до банку довідку про розмір пенсії з органу, що призначив пенсію;
– документи, що необхідні для визначення платоспроможності позичальника;
– документи, що підтверджують право власності на майно позичальника або майнового поручителя;
– копію довідки державної нотаріальної контори про те , що заставлене майно (нерухомість, транспортний засіб) позичальника або майнового поручителя є вільним від інших зобов»»»»язань;
– письмове повідомлення відділення Ощадного банку за місцем проживання (постійної прописки) позичальника про відсутність у нього заборгованості за раніше отриманими позичками (у випадку отримання позички не за місцем прописки) або при наявності регіональної автоматизованої бази даних позичальників, — підтвердження особи, яка відповідає за базу даних, про відсутність такого боргу у позичальника;
– письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обґрунтування).
Позичальник подає оригінали та копії перелічених документів. Кредитний працівник звіряє копії з оригіналом і робить на копії відмітку «Копія вірна», ставить дату та свій підпис .
Рішення про видачу кредиту (надання відстрочки погашення платежів, пролонгацію строку дії кредитного договору, відстрочку освоєння кредиту, надання додаткової частини до максимально можливого кредиту), незалежно від його розміру, приймається колегіально на засіданні кредитного комітету, згідно з положенням про нього і оформлюється протоколом. Кредитний договір підписується керівником установи банку. Оформлення кредитного договору, договору застави (закладу) здійснюється кредитним працівником банку спільно з працівником юридичного відділу (при цьому кредитний договір візується начальниками кредитного та юридичного відділів, а при відсутності керівника — кредитним працівником або працівником юридичного відділу). Працівник юридичного відділу забезпечує — посвідчення у нотаріуса договору застави.
Операції по видачі та погашенню кредиту здійснюються операційним відділом банку, а ведення позичкових особових рахунків позичальників — відповідальним працівником бухгалтерії.
Проценти нараховуються з дня виникнення заборгованості по кредиту і стягуються щомісячно у строки і в розмірах, що передбачені кредитним договором. Проценти нараховуються відповідальним працівником бухгалтерії, який веде особові рахунки.
Погашення кредиту здійснюється в строки, передбачені кредитним договором. Погашення основного боргу за короткостроковим кредитом здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами, починаючи з наступного місяця після його одержання, але не пізніше 30 днів з дня підписання кредитного договору.
Погашення довгострокового кредиту здійснюється щомісяця рівними частинами, починаючи з будь-якого дня першого місяця після закінчення встановленого строку освоєння кредиту.
Банк може встановити іншу періодичність сплати та розмір платежів по основному боргу. У випадках, коли погашення кредиту здійснюється нерівними частинами, то до кредитного договору складається графік погашення кредиту, який підписується позичальником і погоджується з банком. Графік є невід’ємною частиною кредитного договору.
Позичальник може здійснювати дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом або внесення окремих платежів у погашення заборгованості за кредитом наперед, попередивши про це банк за два тижні.
Погашення заборгованості за кредитами і сплата процентів за ними може здійснюватись позичальниками через установи банку готівкою, переказами через підприємства зв»»»»язку або перерахуванням з вкладних рахунків, а також шляхом утримання коштів із заробітної плати, пенсії та перерахування їх у погашення боргу на підставі доручення позичальника бухгалтерії за місцем роботи або органу, що призначив пенсію. Але потенційний позичальник повинен знати, а кредитний працівник –роз`яснити, що строк внесення чергового платежу обчислюється з дня надходження останнього в касу установи банку, що надала кредит , або на її рахунок.

Социальные карты